Розлетілись, розсипались,
Сонечко вставало,
А я стояв, дивувався,
Та аж страшно стало.
Уже вбогі ворушились,
На труд поспішали,
І москалі на розпуттях
Уже моштрувались.
Покрай улиць поспішали
Заспані дівчата,
Та не з дому, а додому!
Посилала мати
На цілу ніч працювати,
На хліб заробляти.
А я стою, похилившись,
Думаю, гадаю, /277/
Як то тяжко той насущний
Люди заробляють.
От і братія сипнула
У сенат писати,
Та підписувать, та драти
І з батька і брата.
А меж ними і землячки
Де-де проглядають.
По-московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх, що змалечку
Цвенькать не навчили
По-німецькій — а то тепер
І кисни в чорнилах!
П’явки! п’явки! Може, батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови.
Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі.
Московською блекотою
В німецьких теплицях
Заглушені!.. Плач, Украйно!
Бездітна вдовице!
Піти лишень подивиться
До царя в палати,
Що там робиться. Приходжу,
Старшина пузата
Стоїть рядом; сопе, хропе,
Та понадувалось,
Як індики, і на двері
Косо поглядало.
Аж ось вони й одчинились.
Неначе з берлоги
Медвідь виліз, ледве-ледве
Переносить ноги.
Та одутий, аж посинів,
Похмілля прокляте
Його мучило. Як крикне
На самих пузатих —
Всі пузаті до одного /278/
В землю провалились!
Він вилупив баньки з лоба —
І все затрусилось,
Що осталось; мов скажений,
На менших гукає —
І ті в землю; він до дрібних —
І ті пропадають!
Він до челяді — і челядь,
І челядь пропала;
До москалів — москалики,
Тілько застогнало,
Пішли в землю; диво дивне
Сталося на світі.
Дивлюся я, що дальш буде,
Що буде робити
Мій медведик! Стоїть собі,
Голову понурив,
Сіромаха. Де ж ділася
Медвежа натура?
Мов кошеня, такий чудний.
Я аж засміявся.
Він і почув, та як зикне —
Я перелякався
Та й прокинувсь... Отаке-то
Приснилося диво.
Чудне якесь!.. таке тілько
Сниться юродивим
Та п’яницям. Не здивуйте,
Брати любі, милі,
Що не своє розказав вам,
А те, що приснилось. Разлетелись, рассыпались,
Солнышко вставало,
А я стоял, удивлялся,
И страшно стало.
Уже убогие шевелились,
На труд спешили,
И солдаты на распутьях
Уже моштрувались.
Краям улиц спешили
Заспанные девушки,
Но не из дома, а домой!
посылала иметь
На всю ночь работать,
На хлеб зарабатывать.
А я стою, наклонившись,
Думаю, думаю, / 277 /
Как тяжело то насущный
Люди зарабатывают.
Вот и братия высыпала
В сенат писать,
И пидписувать, и драть
И с отца и брата.
А меж ними и землячки
Где-где просматриваются.
Во-московской так и режут,
Смеются и ругают
Родителей своих, что с детства
Цвенькать не научили
Во-немецкой - если теперь
И кислорода в чернилах!
Пиявки! пиявки! Может, отец
остаточную корову
Жидам продал, пока изучил
Московской языка.
Украина! Украина!
Это твои дети,
Твои цветы молодые,
Чернилами политы.
московской беленой
В немецких теплицах
Заглушены! .. Плачь, Украйна!
Бездетная вдовица!
Пойти только посмотрит
К царю в палаты,
Что там делается. прихожу,
старшина пузатая
Стоит рядом; сопит, храпит,
И понадувалось,
Как индюки, и на двери
Косо поглядывало.
И вот они и отворились.
Как будто с берлоги
Медведь вылез, еле-еле
Переносит ноги.
И одутий, аж посинел,
Похмелье проклятое
Его мучило. как крикнет
На самых пузатых -
Все пузатые к одному / 278 /
В землю провалились!
Он вытаращил баньки со лба -
И все затрусилось,
Что осталось; как бешеный,
На меньших кричит -
И те в землю; он до мельчайших -
И те пропадают!
Он к челяди - и челядь,
И челядь пропала;
К москалям - солдатики,
Только застонало,
Ушли в землю; диво дивное
Произошло на свете.
Смотрю я, что дальн будет,
Что будет делать
Мой мишка! Стоит себе,
Председатель опустил,
Бедолага. Где же делась
Медвежья натура?
Как котенок, такой странный.
Я засмеялся.
Он и услышал, и как зикне -
Я испугался
И проснулся ... Вот то
Приснилось чудо.
Странное какое-то! .. такое только
снится юродивым
И пьяницам. Не удивишь,
Возлюбленные, милые,
Что не свое рассказал вам,
А то, что приснилось. | |
