Такі короткі дні,
і такі довгі вечори.
Як байдуже комусь,
і як не байдуже мені.
Викинеш спогади
через вікно, але зачинене воно.
Холодно на вулиці і я
прошепочу твоє ім’я.
Юлія.. Юлія..
Такі відверті почуття:
запах весни, запах життя.
Ти малювала кращі сни,
скажи, де зараз є вони?
Скинувши ковдру десь в ночі
Ти не казала: "Не питай, мовчи!"
І босоніж, ніжна талія.
Ти писала вірші, ти була моя!
Юлія... Юлія..
Давно забуті дні,
давно забуті вечори.
Як байдуже комусь,
і як не байдуже мені.
В пам’яті лиш силует,
а на стіні висить чужий портрет.
На душі ідилія,
а на губах - лише твоє ім’я
Юлія... Юлія...
Юлія... Юлія...