в моїй кімнаті тиша, неосяжний вакуум
це все про що я мріяв, це все що я просив
ні зайвої думки, ні зайвого атома
мозгове недоїдання, душевний геноцид
мені вистачить навіть і крадратного метра
щоб заблукати і знайти себе завтра зранку
на дні пляшки: не живим, та і не мертвим
ось таке моє життя, ось такий мій фатум
якщо я не вилью емоціїї на шмат паперу
щосили, здавивши олівець, виводячи букви
то спалахну яскравим полум'ям жовто-зеленим
і потім наче зірка спокійно потухну
я буду блукати серед таких же сірих тіл
яким набридло жити, набридла така доля
і цю картину порожнечі на безкінечному тлі
я замалюю та назавжди збережу в долонях
-------
сильна людина визнає свої помилки
слабый человек будет искать оправдания
хочеш кращого?! створи власний світ подумки
но никогда не забывай о жизнинных реалиях
корона із картону нікому не потрібна
чесно говоря она вызывает только смех
і поки всі критикують сюжет твого фільму
ти вместо тьми, постарайся сеять свет
-------
мало по малу картина в глазах меркнет
и на глубине тут не легко дышать
моя душа у камина взглядом скажет:
"в моей жизни всех теней не выслушать"
океан окутал меня в свои холодные объятия
и этот мрачный танец не без моего участия
в паре со мной только моя фантазия
она повесила на меня свою цепь проклятия
и теперь поэтишка чувствует весь мир
лёжа на дне, рукой закрывая рану
и вся суть где-то вот тут внутри
но чувствую, что всё снова не по плану
и вот тело опять в адовом огне
в одной руке пустота, в другой - сжимаю время
ведь все мысли остались где то там, на дне
и я уже не чувствую тяжести своего бремя