Тиша, що мене з’їдає, полонила мою душу.
Розум того не знає, що миритись з цим мушу.
В моє серце проникає біль і радість: мені однаково.
Ранок принесе надію нову.
Холод пробігає по моїй шкірі, що трапилось, скажіть.
Здається я знаходжусь не в своєму тілі,
Моє місце де, знайдіть.
Холодний піт обсипає, тремтять руки, нічого не вдію.
Знову очі вверх піднімаю, темні хмари сонце ховають.
Зупини все це, благаю, серце б’ється тихше…
Я вмираю….
Холод пробігає по моїй шкірі, що трапилось, скажіть.
Здається я знаходжусь не в своєму тілі,
Моє місце де, знайдіть.
Тишина, которая ест меня захватила мою душу.
Ум не знает, что они должны быть беспощадными.
В моем сердце проникает в боль и радость: я одинаковых.
Утро принесет надежду на новый.
Холод бежит на моей коже, что случилось, скажем.
Похоже, я не в моем теле,
Мое место, где, найду.
Холодный пот насыщает, пожимая руки, не принимай ничего.
Опять же, глаза поднимаются, темные облака прячаются.
Остановите все это, умоляют, сердце бьется больше ...
Я умираю….
Холод бежит на моей коже, что случилось, скажем.
Похоже, я не в моем теле,
Мое место, где, найду.
