Потоком затхлих, кволих сподівань Пульсує одвічна, невгамовна мить В розбитому ущент, Розірваному часом світі.
Торкаються до хмар своїми кронами дерева, Несуть той віковічний дар, що бачили колись… Сховають пам’ять, не стане чути голос, Старих часів пусті шляхи буття… Лиш пилом прибиває до дороги Траву, що проростає в забуття. Колись зійдуть блідою ковдрою сніги, Струмками рознесуть ганебний вихор Цього часу…
Flow zathlыh , feeble hopes Pulsating eternal , irrepressible moment In ultimately undone when broken , Torn future world. Touch the clouds with their trees, Bear that eternal gift that ever seen ... Hide memory will not hear the sound , Old empty way of life ... Surely nailed to the road dust The grass that sprouts in oblivion. Once descend pale blanket of snow , Brooks utter the infamous whirlwind This time ...