ивне відчуття самотність, це як скалка
Нікуди діватись, нема куди тікати
Навкруги нікого, біля тебе ні душі
В середині щось, що ти не можеш уявити
Твої думки летять як птиці, їх не зупинити
Куди, навіщо і про що вони
Це все абстракція тобі здається
Неможна пояснити чому навкруги тебе все пливе
Коли іде дощ
Я відчуваю себе не таким самотнім
Нема ні посмішки нема і злоби в твоєму обличчі
Ти як стіна, стійкий та твердий
Ти схожий на дощ, спокійний і бурхливий
Ні про що не думаєш і тобі від цього добре
Твої думки вільні, тебе ніхто не тримає
Ти робиш що завгодно, ніхто на тебе не впливає
Уявляєш що просто час зупинився
Тобі ніхто не потрібен
І це для тебе не важливо
Я хочу бути цією святою водою з небес
Це чиста вода, вода добра а не зла
Вона не знає всього цього бридкого бруду
Я хочу бути дощем, заберіть мене небеса
Дощ це я.
Тільки дощ розуміє мене
Тільки дощ такий же самотній
Тільки дощ врятує мене
Він такий як я
Коли іде дощ
Я відчуваю себе не таким самотнім
Дощ це я.
