„Сонячні дні”
Хто розповість мені, чому такі дурні? Чому так тяжко нам сказати просто „ні”? Чому навколо завжди стільки брехні? Чому за правду легше говорити її? Чому слова можуть бути настільки безглузді? Чому так боляче, тяжко і сумно на серці? Чому думки можуть бути настільки сумні? Адже навколо весняні і сонячні дні!!! Чому так легко залізти по вуха в багно? А позбавлятися потім так тяжко його? Чому знайти неможливо вихід з брехні? Але казати й вигадувати легко її? Чому потрібно втрачати, щоб цінувати почати? Навіщо треба постійно й завжди брехати? Поясніть, як можна так себе не поважати? А ще кохання чому не може вічно тривати?!!!
Я - хочу знати. Я – мушу знати.
Хто розповість мені, чому такі дурні? Чому люди навколо геть усі скаженні? Чому немає навіть жити натхнення? Ще й в кишені лишень копійок жменя. Поясніть будь-ласка нарешті дурній Голові божевільній і хворій моїй: Чому так холодно,сумно й зле мені? Адже навколо весняні і сонячні дні!!!
