Пелюстками гарячих квітів розкриваються, розлітаються
Чорним снігом із темних хмар наче ковдрою укриваються
Сірим димом, ніби туманом, в нескінченності заколисані
Знепритомніли обезкровлені, й впали, зрізані...
Розтікаються по гілках доріг
Чорним змієм, що ковтає хвіст...
Відблиском вогню, що зжере живе,
Попелом століть, пам’ятью...
Дотиком останнім відбивається
Голосом німим через товщу літ
На вітрах тремтить – озивається
На тілі Землі залишає слід...
Велетні впадуть – зміна поколінь
Іскрами зійдуть, долу скинуті
За коротку мить зникне сіра тінь...
Розтікаються по гілках доріг
Чорним змієм, що ковтає хвіст...