Розлилася вода, темні хвилі здійняв
Вже нема куди більше тікати
І на клаптях землі, що спливала з-під ніг
Він стояв і не думав мовчати
І питались його, хіба твої слова,
мають владу, розгублено люди?
Він спокійно казав, хто сьогодні мовчить,
В того завтра ніколи не буде.
І зібралась юрба, що іти ще могла,
Шепотіла, лиш чутно прокльони,
Він сказав, не мовчіть, піде земна вода,
Якщо враз закричать міліони.
І питались його, хіба наші слова,
мають владу, розгублено люди?
Він спокійно казав, хто сьогодні мовчить,
В того завтра ніколи не буде.
Здійнялись голоси і зливались в один,
Голос правди на крові і болю.
Темна брудна вода, відступала назад
З кожним словом нехай і поволі.
Дивувались усі, невже наші слова,
мають владу, розгублено люди?
Він спокійно казав, хто сьогодні мовчить,
В того завтра ніколи не буде.