Цілувались зорі у Случі прозорім,
Розпустила верба молоду косу,
Глянула у воду на чарівну вроду,
Де молився місяць на її красу.
Глянула у воду на чарівну вроду,
Де молився місяць на її красу.
Шепотіли хвилі про світанки милі,
Заблукав у вітах тополиний пух,
Котики вербові мліють у любові,
І співає в росах зозулиний луг.
Котики вербові мліють у любові,
І співає в росах зозулиний луг.
Оповили снами таїну тумани,
Променем-цілунком зачинався день...
Відбуяло літо вересовим цвітом,
Не співає осінь молодих пісень.
(а-а-а-а, у-у-у-у)
В спогади полину пухом тополиним,
Котики вербові вже не снять вночі,
Доленька вербова попливла водою,
І скувала крига сльози у Случі.