В цій темряві побачив раптом я тебе
При зоряному світлі проникла ти мене
Розгублений стояв,лиш погляд твій в очах
Забув про все навкруг,забув про біль і страх
А ти немов та зіронька кружляє в самоті
Купалася ще зранку у сонячній росі
Обняв тебе руками і ніжно так плекав
Любов свою і віру щодня я дарував
І враз в цій мелодії обірвалася струна
Почав я різко падати і знову ця пітьма
Поглинувши мене,тону я аж до дна
Ніхто вже не знайде,ніхто,лише вона
Летівши в той момент я зрозумів одне
Що щастя,це як час – його не повернеш
І шепіт в темноті гукає до мети
Все втрачене – вернуть,загублене - знайти