Небо засіяне зірками нас полонила ніч,
Гарячими словами за собою поклич.
Не знаю чи прийду і коли тебе знайду,
Я так хочу бути поруч і сказати: Я тут!
З тобою хочу бути, тебе одну бачити,
Тільки з тобою від радості плакати.
Нам не завадити, нас не зупинити,
Найбільший дар це змога любити.
Не думати про ранок і жити сподіванням,
Слухати як місяць співає про кохання.
Віддатись течії і силі вогню,
Нехай місяць співає пісню свою!
Під відкритим небом до любові лиш крок,
Серце відкрите в голові мільйон думок.
Коли буде тобі важко сказати: Люблю!
Попроси хай Місяць заспіває пісню свою!
Ось настала ніч і наче в балеті,
Випливає Місяць в золотій кареті.
З пелюстків ллється трояндова злива,
Важко повірити, що це можливо!
Думки тиснуть скроні та добре без волі,
В твому полоні, у твоїй долоні.
Не треба долі, я хочу лиш ніч
Яка б залишила нас віч на віч.
У світлу ніч - душевна гармонія,
А зорі грають любовну симфонію.
Я візьму тебе за руку і полечу,
А Місяць нам заспіває пісню свою!
Під відкритим небом до любові лиш крок,
Серце відкрите в голові мільйон думок.
Коли буде тобі важко сказати: Люблю!
Попроси хай Місяць заспіває пісню свою!
Де ж ти ясна зірко загубилась в синім небі,
На душі так гірко, коли я без тебе.
Я вірю, що ти знаєш, як тебе не вистачає,
Хай Місяць замість мене тобі пісню заспіває!
Під відкритим небом до любові лиш крок,
Серце відкрите в голові мільйон думок.
Коли буде тобі важко сказати: Люблю!
Попроси хай Місяць заспіває пісню свою!
