Одне життя
Я, наче, розписав життя на 13 серій!
Я бачив, як закрились двері бетонних артерій.
Уламки цього болю я залишив на папері
І проводжу паралелі з твором Данте Аліґ'єрі!
Знаю, це схоже на маразм і наче їде дах,
Та якби ти бачив те, що бачу я у своїх снах –
Сотні померлих роздирають мене догола
І тягнуть в своє царство під крики Мефістофеля!
А прокидаюсь – розумію, реальність така!
Ти або в ролі жертви, або в ролі хижака!
І люблю це життя – воно таке одне,
І все залежить від мене, з волею небес!
Є так багато ролей, а люди всі, як клони –
Вони забули своє я!
Приспів
Одне життя! Доріг так багато,
Моя одна веде мене через
Усе життя! І поки у тілі жива душа
Я житиму тільки своїм життям!
Залишки пороху зависли в нашій атмосфері,
Вони нагадують падіння багатьох імперій!
І те, що нам здається звичним, до тошноти –
Виявляється не вічним, а на роки!
Я бачив, як люди зжирають себе до кісток,
Розсипаються в пісок, все втрачають за ковток
Порції чужих думок і чекають на «свисток»!
Та якщо життя – театр – ви просрали ваш квиток!
Чорні постаті – це нащадки совісті,
Вилазять наяву, бо ночі недоспані!
Та я люблю це життя, воно таке одне
І все залежить від мене, з волею небес!
Є так багато ролей, а люди всі, як клони –
Вони забули своє я!
Приспів Одна жизнь
Я, как, расписал жизнь на 13 серий!
Я видел, как закрылись двери бетонных артерий.
Обломки этой боли я оставил на бумаге
И провожу параллели с произведением Данте Алигьери!
Знаю, это похоже на маразм и как едет крыша,
Но если бы ты видел то, что вижу я в своих снах -
Сотни погибших раздирают меня догола
И тянут в свое царство под крики Мефистофеля!
А просыпаюсь - понимаю, реальность такова!
Ты или в роли жертвы, или в роли хищника!
И люблю эту жизнь - это такое одно,
И все зависит от меня, с волей небес!
Есть так много ролей, а люди все, как клоны -
Они забыли свое я!
припев
Одна жизнь! Дорог так много,
Моя одна ведет меня через
Всю жизнь! И пока в теле живая душа
Я буду жить только своей жизнью!
Остатки пыли зависли в нашей атмосфере,
Они напоминают падения многих империй!
И то, что нам кажется привычным, к тошноты -
Оказывается не вечным, а на годы!
Я видел, как люди сжирают себя до костей,
Рассыпаются в песок, все теряют за глоток
Порции мыслей и ждут «свисток»!
Но если жизнь - театр - вы просрали ваш билет!
Черные фигуры - это потомки совести,
Вылезают наяву, потому что ночи бессонные!
И я люблю эту жизнь, оно такое одно
И все зависит от меня, с волей небес!
Есть так много ролей, а люди все, как клоны -
Они забыли свое я!
припев | |
