Чому не спиш, скажи, про що твої думки?
Коли сни ображено стукають у шибку.
До світанку їх не пустиш, зачинивши замки,
До світанку, який не наступить так швидко.
Адже коли буваєш зайвою сама собі,
Так довго тягнуться, оці години смутку.
Ти хочеш піти геть не лишаючи слідів
Закутавшись у відчай, немов в холодну куртку.
Чому сумуєш скажи, ти скажеш: просто так,
Просто, без причини, просто тобі сумно.
Хоча на справді, ця холодна пустота
Пронизуе все тіло без жальним струмом.
Ти знову плачешь, знову тамуєш біль.
І як же, погано, коли усім начхати
І все, що є - спогади як чорно-білий фільм,
Якій вкотре, не дають спокійно спати.
Немає сил немає так важко йти на самоті
Не знаєш ти не знаєш Хто зможе допомогти
Але не одна, ти не одна, з тобою Той Хто завжди
Де б не була ти не була, Він зможе допомогти.
І де ж та правда, що як вода необхідна,
Коли так легко заблукати, в голові пустеля.
Здаеться, все, що є в комнаті стіни блідні
Два треки на повторі і холодні білі стелі.
А все, що лишилось у тебе в середині -
Це дрібні уламки мрії розбиті, як скло,
Що болюче ріже душу, як тонку тканину,
Вбиваючи цим в ній все світло і тепло.
Ти думаешь все втрачено і ти на самоті,
Задихаючись, пустила все на самотік.
В твоїх очах тане іній, на душі зима,
Мовчить телефон, лишилась зовсім одна.
Але з тобою проручь Той Хто тебе тримає!
Він не там, чуєш, не біля зір.
Він так близько, поруч тут, він промовляє: вихід є, вихід є, ти лиш повір!(Лиш повір!)
Приспів.
Знаю, розумію, іноді складно буває,
Коли серце розбите, серце - місто руїн.
Та серед них стоїть Той, Хто промовляе:
Все буде добре, ти лиш повір!
Йому також боліло, коли боліло тобі,
І Він також плакав, коли плакала ти.
Серед руїн твого серця стоїть Він,
Той Хто любить і хоче допомогти.
Утемряві без виходів, Він стане твоїм Світлом!
Лише дозволиш ти Він стане твоїм вітром!
Ти лиш довірся і підіймай свої вітрила!
Лище довірся і Він стане твоїм Дивом! (Дивом)
Приспів. – 2 р. Почему не спишь, скажи, о чем твои мысли?
Когда сны обиженно стучат в окно.
До рассвета их пустишь, закрыв замки,
До рассвета, не наступит так быстро.
Ведь когда бываешь лишней сама себе,
Так долго тянутся, эти часы печали.
Ты хочешь пойти совсем не оставляя следов
Закутавшись в отчаяние, словно в холодную куртку.
Почему грустишь скажи, ты скажешь: просто так,
Просто, без причины, просто тебе грустно.
Хотя на самом деле, эта холодная пустота
Пронизывает все тело без жального током.
Ты снова плачешь, опять утоляет боль.
И как же, плохо, когда всем плевать
И все, что есть - воспоминания как черно-белый фильм,
Какой раз, не дают спокойно спать.
Есть сил нет так трудно идти в одиночестве
Не знаешь ты не знаешь Кто сможет помочь
Но не одна, ты не одна, с тобой Тот Кто всегда
Где бы ни была ты ни была, Он сможет помочь.
И где же правда, что как вода необходима,
Когда так легко заблудиться, в голове пустыня.
Кажется, все, что есть в комнате стены бледные
Два трека на повторе и холодные белые потолки.
А все, что осталось у тебя в середине -
Это мелкие обломки мечты разбиты, как стекло,
Что больной режет душу, как тонкую ткань,
Убивая этим в ней весь свет и тепло.
Ты думаешь все потеряно и ты в одиночестве,
Задыхаясь, пустила все на самотек.
В твоих глазах тает иней, на душе зима,
Молчит телефон, осталась совсем одна.
Но с тобой проручь Тот Кто тебя держит!
Он не там, слышишь, не у зрение.
Он так близко, рядом здесь, он говорит: выход есть, выход есть, ты только поверь! (Только поверь!)
Припев.
Знаю, понимаю, иногда сложно бывает,
Когда сердце разбито, сердце - город руин.
И среди них стоит Тот, Кто говорит:
Все будет хорошо, ты только поверь!
Ему также больно, когда больно тебе,
И Он также плакал, когда плакала ты.
Среди руин твоего сердца стоит Он,
Тот Кто любит и хочет помочь.
Утемряви без выходов, Он станет твоим Светом!
Только позволишь ты Он станет твоим ветром!
Ты только доверься и поднимай свои паруса!
Лище доверься и Он станет твоим Чудом! (Чудом)
Припев. - 2 г. Смотрите также: | |
