«У-РА-НА» або « Тисяча років самоти…»
Літературно-музична композиція О.Пуденкова за творами : Ю.Тарнавського,В.Голобородька,О.Довгоноса,Л.Українки та А.Малишка.
________________________________________________________________
Серед темної ночі
будиться Україна
немов від кроків
біля хати.
Серед нічної тиші
крізь музику зір
чути крики,
п’яний спів –
це українські покоління
вертаються
з нічних пиятик
де пропили
рідну мову.
Несли її,
несли,
тисячу років,
дали вам в руки
а ви бездари пропили її
за одну ніч!
Чути ляскіт долонь
сміх,
запах вина,
початок свята,
щось ось-ось буде
закриває Україна
лице долонями.
Над степом,
якого більше немає
квилить чайка,
що не може вмерти
вже вісімсот років,
за дітьми плаче –
Київськими бульварами
танцюють,
вальс «Берізки»
каштани.
З ощипаними серцями,
бодай – би повсихали!
Батьки ведуть своїх дітей
в червоних нашийниках
«Галстуках»,
на привязях,
мов псів,до псарень,
де вчать брехати.
Українські діти
хотіли-б щось сказати,
та тільки стогнуть –
роти набиті англійською мовою,
аж видулися щоки,
це матусі
їх так нагодували,
дбають,щоб були пухкенькі.
Не соромно тобі,
мій народе?
Що ось уже тисячу років
Кажеш сам собі:
Нам немає місця на своїй землі,
Нам нікуди подітись в цьому світі,
Ми емігруємо лише до давньої Греції,
Розгорнувши Гомерову «Ілліаду»,-
Аби вижити ми себе вбиваємо.
Зтираємо своє ім’я – ім’я українця – з лиця землі.
Як власний плювок,
Ми відмовляємося від своєї мови,
Як від якогось не здійсненого злочину,
У якому нас нібито звинувачують…
Тож глянь на себе,мій любий вік,-
Цивілізованих калік…
Уже світає, а ще імла…
На небі зморшка лягла.
Яка зайшла мені печаль!
Промінні заори воралися в хмари
Чую фанфари!
Як зайшла ж мені печаль…
Ой,не фанфари то,а сурми і гармати.
Лежи не прокидайся моя мати!
Прокляття всім,прокляття всім
хто звіром став.
І знову беремо Євангеліє,філософів,поєтів.
Людина ,що сказала : - убивати –гріх! - на ранок з
Простреленою головою.
Й собаки за тіло на смітнику гризуться.
Лежи не прокидайся моя мати!
Велика ідея потребує жертв…але хіба то є жертва,
коли звір звіра їсть?
звір звіра їсть…
мовчимо?...
Авжеж…
Адже так простіше
Не чути , не бачити,
Все залишити..
Може «хтось» прийде
Та зробить все за нас пізніше…
Пізніше …потім…
Навпаки!
Якщо вам в очі кажуть «Дураки»!
А рука сама вже тягнеться до петлі…
Що зміниться для нас в країні рідній?
Шукають харч на смітнику старі,
Від холоднечі помирають бідні –
Як не назви ,а все для нас одне :
В безсиллі ницім п’ястуки стискати !
Що назви нам коли життя сумне …
Нас змушує всякчасно пам’ятати :
Що,ми,«раби» немає гірших в світі!
Феллаги партії щасливіші від нас
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Тітана ще не згас .
Ми паралітики з блискучими очима,
Великі духом,силою малі ,
Орлині крила чуєм за плечима,
Самі ж кайданами прикуті до землі…
Все життя твоє - диво дивне,
Як Дніпра твого течія,
Ніжна й щира,в літах зазивна,.
Україно,любов моя.
І летять біля тебе з ночі
Всі походи і солов’ї ,
Обсідаючи зоряні очі
Та безсмертні уста твої.
У прощанні та зустрічанні,
В смутку ,в радості молодій,
В росах біленьких, уклечанні.
Ти надія мені із надій.
Наче мати в своїм привіті,
Наче посестра між людьми,
І якщо ти живеш на світі
Значить будемо жити і ми...
2013 р. "In-RA-ON" or "A Thousand Years of solitude ..."
Literary and musical composition O.Pudenkova the works: Yu.Tarnavskoho, V.Holoborodka, O.Dovhonosa, L. and A.Malyshka.
________________________________________________________________
Among the dark night
budytsya Ukraine
as with steps
near the house.
Among the still of the night
through music stars
hear screams,
drunken singing -
This generation Ukrainian
come back
night of libations
where propylene
mother tongue.
Carried it
bare,
thousand years
gave you a hand
and you drunk it bezdary
overnight!
The noise of crack palms
laughter,
the smell of wine,
the beginning of the holiday,
something is about to be
Ukraine closes
face with his hands.
On the steppe,
is no more
say to gull,
that can not die
There are eight hundred years,
Child crying -
Kyiv boulevards
dance,
Waltz "Birches"
chestnuts.
With plucked hearts
at least - have withered!
Parents are their children
a red collar
"Necktie"
on pryvyazyah,
like dogs, to psaren,
where taught to lie.
Ukrainian children
would-be say something,
and just moan -
mouths full of English
vydulysya up cheeks,
a mother
are so fed
care, to be plump.
Do not you feel ashamed,
my people?
What has here a thousand years
Say to himself:
We have no place in their land,
We have nowhere to go in this world,
We just emigrated to ancient Greece,
Homer opened the "Illiadu" -
To survive we kill ourselves.
Erases your name - the name of Ukrainian - from the earth.
As own spit,
We disclaim their language,
As from some not committed a crime,
What supposedly blame us ...
So look at yourself, my dear age -
Civilize crippled ...
Already svitaye, and even haze ...
On the palate wrinkle formed.
What came to me grief!
Zaory voralysya rays in the clouds
I hear the trumpets!
As I walked away sadness ...
Oh, then no fanfare and trumpets and guns.
Lie not wake up my mother!
Curse all, curse all
who was the beast.
Again, take the Gospel philosophers poyetiv.
The man who said: - -hrih kill! - On the morning of
Shot through the head.
And dogs for the body to dump quarrel.
Lie not wake up my mother!
Great idea ... but requires victims unless it is offering,
when eating beast beast?
animal beast eats ...
silent? ...
Of course…
It's so easy
Not hear, not see,
All leave ..
Maybe "someone" will come
And everything for us later ...
Later ... later ...
Vice versa!
If your eyes say "fool"!
A hand extends itself already to loop ...
What will change for our country home?
They search for food in the garbage old
From the cold die poor -
Whatever the name, and all one for us:
In impotence nytsim p'yastuky compress!
What we name when sad life ...
Vsyakchasno makes us remember:
What we are "slaves" is not the worst in the world!
Fellahy parties happier than us
For them the mind and thoughts wrapped,
And we fire Titan has not waned.
We paralytic with shining eyes,
Great spirit, the power of small,
Eagle Wings hear behind,
Most bands glued to the ground ...
All your life - surprisingly funny,
As Dnieper your current,
Gentle and sincere, in years zazyvna ,.
Ukraine, my love.
And flying at you from the night
All hiking and nightingales,
Obsidayuchy starry eyes
And your mouth immortal.
In parting and zustrichanni,
In sadness, joy young,
In the little white dew, uklechanni.
Hope thou me with hope.
Like a mother in her greetings,
Like posestra between people,
If you live in the world
So we live and we ...
2013 | |
