Біля очей твоїх журились зморшки, говорив слова тугий рот. Ти сказав, що над дахом летить небо. Я сказала, що то ми у ньому летимо. Я сказала, що з оцих трьох зморшок починаєшся ти, як з легкого ескізу починає художник своє полотно чи ікону. Таку величну, як думки твої. Таку ж величну, як слова твої, і дзвін виделок за сусіднім столом, і той факт, що десь в небі літає планета.
Я весь вечір дивилась на твої манжети і згодом розтібнула їх.
У глаз твоих забот морщины , говорил слова тугой рот. Ты сказал , что над крышей летит небо. Я сказала , что это мы в нем летим . Я сказала , что с этих трех морщин начинаешься ты , как из легкого эскиза начинает художник свое полотно или икону. Такую величественную , как мысли твои . Такую же величественную , как слова твои , и звон вилок за соседним столом , и тот факт, что где-то в небе летает планета.
Я весь вечер смотрела на твои манжеты и впоследствии розтибнула их.