Знов зі Сходу грянув грім…
Знову блискавка у скелі
(Мов скелети в сяйві світла)
Потрапляє неминуче.
І різкі пориви вітру
Гонять хмари, гонять хвилі,
Що пливуть з-за виднокола,
Мов зриваючись із кручі.
І регоче, і клекоче,
І стучить в шальні там-тами,
І нестримними дощами
Розрива сухе повітря.
І бурлять шалені води,
Мов роздроблені краплями,
І ліхтар маяку світить,
Мов напівсліпий поводир
Між мороком й манівцями
Прокладає путь до суші,
Щоб забуті Богом душі
Не розтанули у бурі,
Не загинули у штормі,
Не зійшлися із крайнебом
Темним маревом дощів.
Again thunder burst from the East ...
Again lightning in the rock
( Like the skeletons in the radiance of light)
Gets inevitable.
And the sharp winds
Chase the clouds chase waves
Floating of the horizon ,
Like slipping from a cliff .
And laughs , and troubled ,
And there stuchyt in shalni -ter ,
And irrepressible rain
Gaps dry air.
And Burla crazy water,
Like crushed drops
And the lighthouse lantern shines
Like napivslipyy eyed
Between the darkness and roundabout way
Paving the way of the land,
To godforsaken souls
Not melted in the storm,
Not lost in a storm ,
Did not agree with the horizon
Dark Ghost rains.
