Дивний звук,на стіні,якось дзвінко мовчав,
Він дивився на мене і погляд ховав,
Він тривожно лежав від стіни,до стіни,
В виднім місці безслідно сховав мої сни...
Голос тихо кричав,потім страшно скрипів,
Він не міг,але сильно сказати хотів,
Шо втікати не треба від свого буття,
Шо боятись не треба душі каяття!!!
Так просив,так молив,на коліна упав...
Але ж плід є запрітний-цього не згадав!
Стіни тріском гули і краями тряслись,
Певно,маючи ноги,вони б понеслись...
Звук народжував біль,мене в руки колов,
Шоби взяв я її,на край світу пішов...
Звук забув хто є я,хто є віе,хто вона...
Всеж затих,та чекав,поки прийде весна...
Дивний звук,на стіні,якось дзвінко мовчав,
Він дивився на мене і погляд ховав,
Він тривожно лежав від стіни,до стіни,
В виднім місці безслідно сховав мої сни... Странный звук, на стене, то звонко молчал,
Он смотрел на меня и взгляд прятал,
Он тревожно лежал от стены к стене,
В видном месте бесследно спрятал мои сны ...
Голос тихо кричал, потом страшно скрипел,
Он не мог, но сильно сказать хотел,
Что бежать не надо от своего бытия,
Что бояться не надо души раскаяние !!!
Так просил, так молил, на колени упал ...
Но плод является запритний-этого не вспомнил!
Стены треском гудели и краями тряслись,
Вероятно, имея ноги, они бы понеслись ...
Звук рожал боль, мне в руки колол,
Шобы я взял ее, на край света пошел ...
Звук забыл кто я, кто ВИЭ, кто она ...
Все же затих, и ждал, пока придет весна ...
Странный звук, на стене, то звонко молчал,
Он смотрел на меня и взгляд прятал,
Он тревожно лежал от стены к стене,
В видном месте бесследно спрятал мои сны ... | |
