Знайдеш мене, чи ні,
Коли ти вже на дні,
Чи не знайдеш мене у цій темряві?
Розум заповняє думками.
І я вже зовсім, зовсім не з вами.
Я всього лиш дзеркало світу
Розбите..
Я вдихаю! Я живу! Очі бачать війну!
Земля! Кров! Бачу лиш попіл!
Що з тобою трапилось, що ти все прокляв?
Ця війна і ці розрухи для душі моєї муки
Припиніть заради світла, тварюки!
Я вважав - ви розумні істоти
Але ж ви лише люди.. Тварини!
Через вас я загину!
Вимий руки, змий цю кров.
Ти брудний аж до кісток!
Кричи на мене, кричи у хмари.
Життя так замало! Життя Замало!
Задля чого все це, люди?
Вам набридло жити мирно?
І як ляльки в руках інших
Ви готуєтесь вбивать
Я вдихаю! Я живу! Очі бачать війну!
Земля! Кров! Бачу лиш попіл!
Що з тобою трапилось, що ти все прокляв?
Ти запам’ятай, тварюко,
Зрозумієш, як загинеш
Що життя буде замало,
Бо воно в тебе єдине
Вимий руки, змий цю кров.
Ти брудний аж до кісток!
Кричи на мене, кричи у хмари.
Життя так замало! Життя Замало!
Вимий руки, змий цю кров.
Ти брудний аж до кісток!
Кричи на мене, кричи у хмари.
Життя так замало! Життя Замало!
