Карбують крок солдати,
Чи в тилах того варті?
Поки ми гинем в бою
Війну програли в карти.
Ей ті, що сидять там зверху!
Давай під танк з гранатой!
Якщо ти справді кращий,
Покаж, на що ти здатен!
Краще померти стоя, ніж жити на колінах –
Мене цього навчила колись моя Країна.
І вітер з поля бою нам принесе прокльони-
Не перші й не останні йдуть маршем батальйони.
Є ті що завжди б’ють першим,
Є й ті, хто крізь біль сміється,
Життя це завжди битва,
Допоки серце б’эться.
Хай ті, що прийдуть нам в зміну
Будуть хоч чогось варті!
Як вп’ється куля в спину –
Вони піднімуть прапор.
Краще померти стоя, ніж жити на колінах –
Мене цього навчила колись моя Країна.
І вітер з поля бою нам принесе прокльони-
Не перші й не останні йдуть маршем батальйони
Ми тут за крок до смерті,
Та є що нам згадати:
Є те за що тут жити,
Є й те за що вмирати…
На дзотів амбразури –
Зстріть смерть на барикадах
Все те що наше – груддю
Закрити від тиранів!
Свободним вмерти краще,
Ми тут не за награди,
Ми тут кістками ляжем,
Але прорвем осаду!
