NZ - Чаkа
Так часто буває — я нікого не чекаю,
Я стою на балконі з цигаркою і чаєм,
Я не помічаю як минає час,
Що забирає він від нас, а що лишає:
Зоряне небо за моїм балконом,
В хатах навпроти гаснуть вікна за неписаним законом.
Ніч не вкладе мене спати, Ранок — не розбудить,
День — не заставить працювати, Вечір — відпочивати.
Так часто дзвонить телефон — мене всі шукають,
Ніде не знаходять і від того не втрачають,
Поспішають, та даремно — час не зупинити,
Постійно мені кажуть: «Нам тебе не зрозуміти».
Зоряне небо за моїм балконом,
Я п’ю свій чай, не беру трубку телефона,
Я знов нікого не чекаю та ніц не помічаю,
Для мене зараз є цигарка і горнятко чаю.
З неба падає зоря — може бажання загадати?
Чого хотів колись — не зможу пригадати,
Минуле не повернеш, Майбутнє — не намалюєш,
Але те що маєш зараз, ти ніколи не цінуєш.
Так часто буває — я чай допиваю,
Цигарка догорає — я її викидаю,
Скоро зійде сонце — я його чекаю,
Дочекаюсь — ляжу спати, а поки що — ще чаю...
