Та котись автострадою, наче пляшка,
Мовби пластик порожній глухий.
Посиділи годину. Розбіглися. Важко.
Жодних слів. Залишися або постій.
П’ятдесят шостий мій. Нічний.
Підвези мене, дядьку, не тяжко?
Адже ти їдеш зовсім пустий.
Те, до чого звикнути неможливо,
Я одна, наче смертник, чи мов хробак.
Я одніше тих, що застигла злива,
Холод вулиці. Просто я слабак.
Вмієш хмикнути, хоч і не просила.
Схоже вихід – тютюн. Буде так.
Я б не йшла. Я б сиділа терла.
Обід склянки, каблучку теж.
І дивилась в шию, поглядом жерла,
В горло. Поза обличчя меж.
Одним подихом видихну гострі свердла,
Сто одне свердло. Так, авжеж.
З олівцевий грифель. Язик кинджалу,
Жолобок, мовби голка, немов скала.
Щоб побігла щаслива я з карнавалу,
Він привіз, щоби я далі йшла.
А не глухість, нудота та мла.
Дуже хочеться, щоб вона тебе цілувала,
Щоб обожнювала й берегла,
Нагадай, аби я більш не приїжджала.
Щоб я дійсно приїхати не змогла.
And roll down the highway like a bottle,
Movby plastic is empty and deaf.
We sat for an hour. They ran away. Hard.
No words. Stay or stay.
My fifty-sixth. Night.
Isn't it hard to drive me, uncle?
After all, you go completely empty.
What you can't get used to,
I am alone, like a suicide bomber, or like a worm.
I am one of those who froze the rain,
The cold of the street. I'm just weak.
You can smirk, even though you didn't ask.
It looks like a way out - tobacco. It will be so.
I would not go. I would sit rubbing.
Lunch glasses, ring too.
And she looked at his neck, with the look of a throat,
In the throat. Outside the face of the boundaries.
In one breath I exhale sharp drills,
One hundred and one drill. Yes of course.
With pencil lead. Dagger tongue,
A groove, like a needle, like a rock.
To run happy from the carnival,
He brought me to go on.
Not deafness, nausea and malaise.
I really want her to kiss you,
To adore and cherish,
Remind me not to come again.
That I really couldn't come. | |
