сто років горить за сараєм сараєво
сто доль за стодолою ріжуться в смерть
перекрили діру поміж пеклом і раєм ми
наша чаша терпіння наповнена вщерть
ми б пустилися берега в небі безкраєму
ми зависли б від смислу на волосок
але неподалік догорає сараєво
а над ним –
наше небо і ветхий місток
а над ним –
наше сонце і зорі і яхве
а над ним –
наша шамбала і шаолінь
а над ним ще до всього –
два верхніх плацкартних
і підірване ян
і відірване інь
іздрик_ю