Згасає день, сідає сонце
Виходить мрія золота
Спаливши всі мости поета
Що так закоханий в життя
Він думає:Життя надія
Життям керують сни
І навіть в час страждань душевних
Йому не зраджують вони…
Він так жадав змінити, для всіх
Став приреченим поетом утіх..
Взяв перо до рук і вилив біль, свій гріх
Пергамент білий душу майстра зберіг
Скаже хтось:немає суті
Світ існує для людей
Тоді навіщо ми руйнуєм
Свою домівку-світ ідей?
Хай кожен знає, що можливо
Врятувати цілий світ!
Достатньо просто покохати
Рідну землю-серця цвіт
Він так жадав змінити, для всіх
Став приреченим поетом утіх..
Взяв перо до рук і вилив біль, свій гріх
Пергамент білий душу майстра зберіг