Якби ти вміла чудово грати на фортепіано,
Безупинно слухав би як граєш обов'язково.
Неважливо, що ставав би від цього п'яний,
Засинаючи мов під найніжнішу колискову.
Якби ти вміла реально майстерно шити,
Закритими очами населяти нитку в голку.
Я сидів би поряд, але з ротом відкритим.
Тим не менш, з мене було б мало толку.
Якби ти вміла правильно різати ковбасу,
Тонкими ломтиками накладати сир зверху.
Зробив би вигляд що одразу з'їм її всю,
Щоб недовго тримала тумбочки дверку.
Якби ти вміла робити ці і ще багато речей,
Щоразу одягаючи професійну гримасу.
Не знала б радості від звичайних качель,
І також й на мене зовсім не мала б часу.
Якби ти не вміла робити мене вразливим,
Якби ти не знала, чого так сильно бажаю.
Точно не став би моментально щасливим,
Побачивши очі твої в ранковій чашці чаю.