Мільярди постатей, мільярди людей,
Іграють в ігри любові і смарті, правди й обману з очей,
В ігри довіри і зради, доблесті й слави,
Навколо своїх же правил звели віри своєї же храми.
Усі довірливо стрибають в яму, там нема життя,
Усе що ти посіяв на горі - лише сміття,
Навкруги усі раби системи, а отже браття,
Давайте стрибнемо в запалене багаття!
Самі створили реальність, самі і стали тут жертвами,
Думками впертими про правильність своїх їдей,
Забули де життя, а де акторська гра,
Забили на відносини і почуття.
Навіщо тобі душу, продай за наповнений стакан,
Запам’ятай ти себе прирізав сам,
Забув де сенс, що тебе зробив людиною,
Слабкість називаєш «найвищою силою».
Приспів
Твоя реальність тут? У нашому житті?
Чи може мрійник? Живеш неначе увісні.
Кайдани не тісні? Красиві і зручні?
Ти просто раб, у іншу сторону ж мені.
На перехресті нам не в одну сторону,
Ти свою долю вибрав, я свою долю створюю.
Неважливо по коліна, чи по шию у болоті,
Ця сторінка не закінчиться на болючій ноті.
Ноти турботи, скажи мені хто ТИ?
Наївні постаті які кричать про бородьбу і віру в краще,
Заковані в кайдани страху, їм так краще,
Не ставлять навіт питань, боятся болі і страждань.
В залізній клітці, не наче під золотим дощем,
Давляться не можуть дихати та вимагають ще.
Раби ілюзій зліпили із паперу бога, невже так має бути?
Невже така твоя дорога, пройти 2 метри і в нікуди звернути.
У мене враження що вся країна сліпа,
Неадекватно адекватні маріонетки,
Краще буду у статусі "антизразкові громадяни",
Проте ніколи не стану в компанії з вами.
Приспів
Твоя реальність тут? У нашому житті?
Чи може мрійник? Живеш неначе увісні.
Кайдани не тісні? Красиві і зручні?
Ти просто раб, у іншу сторону ж мені.
Миллиарды фигур, миллиарды людей,
Игра в игры любви и смарт, правды и обмана с глаз,
В игры доверия и предательства, доблести и славы,
Вокруг своих же правил возвели веры своей же храмы.
Все доверчиво прыгают в яму, там нет жизни,
Все что ты посеял на горе - только мусор,
Вокруг все рабы системы, а следовательно братья,
Давайте прыгнем в воспаленное костер!
Сами создали реальность, сами и стали здесь жертвами,
Мыслями упрямыми о правильности своих идей,
Забыли где жизнь, а где актерская игра,
Забили отношения и чувства.
Зачем тебе душу, продай за наполнен стакан,
Запомни ты себя порезал сам,
Забыл где смысл, тебя сделал человеком,
Слабость называешь «высшей силой».
припев
Твоя реальность здесь? В нашей жизни?
Может мечтатель? Живешь как будто во сне.
Кандалы не тесно? Красивые и удобные?
Ты просто раб, в другую сторону мне.
На перекрестке нам не в одну сторону,
Ты свою судьбу выбрал, я свою судьбу создаю.
Неважно по колено или по шею в болоте,
Эта страница не закончится на болезненной ноте.
Ноты заботы, скажи мне кто ТЫ?
Наивные фигуры которые кричат о бородьбу и веру в лучшее,
Закованные в кандалы страха, им так лучше,
Не ставят навет вопросов, боятся боли и страданий.
В железной клетке, не похожее под золотым дождем,
Давятся не могут дышать и требуют еще.
Рабы иллюзий слепили из бумаги бога, неужели так должно быть?
Неужели такая твоя дорога, пройти 2 метра и в никуда свернуть.
У меня впечатление, что вся страна слепая,
Неадекватно адекватные марионетки,
Лучше буду в статусе "антизразкови граждане",
Однако никогда не стану в компании с вами.
припев
Твоя реальность здесь? В нашей жизни?
Может мечтатель? Живешь как будто во сне.
Кандалы не тесно? Красивые и удобные?
Ты просто раб, в другую сторону мне. | |
