Чому так плаче скрипка в скрипаля?
Чому цей плач так серце моє крає?
До щему мою душу спопеля
І холодом усе єство проймає.
Бо як болять в мені її жалі
За тим, чого ніколи не вернути,
А падолист кружля, мов журавлі,
Якого не спинити, не збагнути.
Приспів:
Скрипко моя, любко моя, грай, грай, грай,
Ніжно, щиро, як кохана,– промовляй,
Своїм співом моє серце звеселяй
Скрипко моя, любко моя, грай, грай, грай, грай.
Із року в рік той жаль мене пройма.
Душа болить і не знайдеться слова.
Хоч білить скроні подихом зима,
Та в серці квітне ніжна твоя мова.
Чому ж мені далася ти взнаки,
Що із лиця сльозу утерти мушу?
Тобі одній несу через роки
Свою любов, свою бентежну душу. Why is a violinist crying so much?
Why is this crying so heart breaking in me?
To what else does my soul sank
And with the cold all nature pervades.
Because her pity hurts me
For what never to return,
And the bowler of the circle, like a crane,
Not to stop, not to understand.
Refrain:
My violin, my dear, play, play, play,
Gently, sincerely as a sweetheart - say,
Make my heart happy with your singing
My violin, my dear, play, play, play, play.
Year after year, I feel sorry for me.
The soul hurts and no word is found.
Although winter whitens whitening whites,
But in your heart is tender your tongue.
Why did you give me a sign,
What kind of tear should you lose?
I've been bringing you one for years
Your love, your rebellious soul. | |
