слова Богдан-Ігор Антонич
Запрягти до саней чотири чалі коні
Чотири чалі коні і вчвал, і вчвал!
Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні
Аж луна відіб'ється від скал, від скал.
Труснути батогом на вітер вітер буйний
На вітер вітер буйний і вдаль, і вдаль!
Наші очі далеччю, далеччю гартуймо,
А серце куймо на сталь, на сталь.
Ударять у срібну рунь золоті копита,
Золоті копита мов грім, мов грім.
Повними грудьми будем вітер пити
Під дахом синього неба наш дім, наш дім.
Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:
Нема турбот! Нема турбот!
І сонцю ми поженемо поженемо навпроти,
Бадьорі, радісні, в галоп, в галоп.
Запрягти до саней чотири чалі коні
Чотири чалі коні і вчвал, і вчвал!
Навпростець переїдемо всі всі перепони,
здобудемо здобудемо життя фінал.
Розпускають коні сиві сиві гриви,
пара з уст мов дим, пара з уст мов дим
З рвучим вітром буйногривим! Рвучим вітром буйногривим!
Бути вічно юним, вічно молодим!