Горе й годі. В моєму лісі верховодять фарбовані лисі.
Вміло лисі ся скористали, що собаки на всіх брехали,
по курятниках невловимі, але ж ліс не курятник, -
у фарбі сила!
А щоб правити без напруги - з солов'я блять, фарбують папугу!
А була ж колись калинова, ця Ізопова мова, Ізопова мова,
та допоки мовчим як худоба, то й мова Езопа - і мова, і "зопа"...
Горе й годі. Папуги волають, що у лісі тепер як у Раю!
Аж дзьобають себе у груди! А лисим подобаються лисоблюди!
А мораль у байки цієї - не усім соловейкам теє...
Бо папузі, ну де правду діти, - зиму в лісі не пережити,
тож весна з-поміж інших справ, ще й покаже, хто де співав!
А допоки мовчим як худоба, то й мова Ізопа - і мова, і "зопа"...
Woe is me. Painted foxes rule in my forest.
The foxes skillfully took advantage of the fact that the dogs lied to everyone,
on chicken coops elusive, but the forest is not a chicken coop, -
in the paint power!
And to rule without tension - from a nightingale fuck, paint a parrot!
And there was once a viburnum, this hyssop language, hyssop language,
and as long as we are silent like cattle, the language of Aesop is both language and "zopa" ...
Woe is me. Parrots shout that in the forest now as in Paradise!
They even bite themselves in the chest! And bald people like foxes!
And the moral of this fable is not for all nightingales ...
Because parrots, well, where the truth is children - do not survive the winter in the woods,
so spring, among other things, will also show who sang where!
And as long as we are silent like cattle, the language of Hyssop is both language and "zopa" ...
