В моїй крові тече незламна сила,
Вона зростає день-у-день,
І підіймаюсь я на крилах,
Мов сокіл, що летить, а ще й
В моєму серці грає пісня,
Вона несе мене у тан,
Я відчуваю, як душа
Тремтить під музику цимбал.
Як же я люблю цю силу,
Яке ж везіння є для нас -
Мати молодість бурхливу,
Доки вогонь ще не погас!
І хочеться ж не втратити дарма
Цю силу, що дала мені Земля,
Бо час летить, бо дні минають,
А як же я? Моє життя?
Усіх поглине темрява.
Усі ми смертні, всі ми люди,
Та не боюся цього я.
Боюсь, якщо не встигну жити,
Літати в небі, мов той птах,
А вмерти так і не поживши,
Хіба ж тоді це є життя?