Ну як від цього не здуріти?
Я кожен день беру у руки пляшку,
Її вмістилищем зігрітий,
Скажу одне - поетом бути тяжко!
Натхненням ріжу думку на папері,
Пишу вірші не просто так,
В своїй не звичній, лагідній манері,
Під гавкіт не присилених собак!
Гуляти - це єдине щастя,
Життя кидати, як коту під хвіст,
І тамувати біль в зап'ястях,
Я - оптиміст, не песиміст!
І кожен день життя одноманітне,
Без радості, у п'янстві, як на дні,
І може інколи і в нім розквітне,
Єдина радість поетичних днів!
Давно, обманутий від цього!
І сигарету я курю в затяжку,
Немає в ній чогось нового,
Скажу одне - поетом бути тяжко!