Пращурів мудрість у спадку коріння,
Промені слави колишніх звитяг
Сила і мудрість твого покоління
Вище тримай з гордістю стяг
Не встань на коліна, вмри – не скорися!
Вперед, лиш вперед до своєї мети!
Не дай же нікому сплюндрувати обличчя
Матері рідної, неньки – землі.
Що у себе забрала стільки воїнів славних,
Що вмивалася ріками сльоз і крові.
Від страждання вмирала – знов оживала,
Чарувала, давала сили ідти.
Прийшов час же віддати борг віковічний,
Подивившись у пращурів очії світлі.
Озирнувшись до сонця, торкнувшись землі,
Зброю у руки взяти міцні
Загримлять у сурми гучні, Так,що сколихнуться скелі Та гармати запалають, багряним сяйвом в неба келії.
Ще не вмерла наша Слава! Тай не вмре ! І не повинна ! Ще пронесеться над світом
Громом грізним й хуртовиной
Горде слово, що у серці Зветься Рідна Україна !