I
Минає час і ніч, летять роки і дні.
Ми залишаємось і надалі одні.
Життя давно не те, змінилось воно.
І все навколо стало чорно-білим кіно.
Сиджу один собі я десь там на даху.
Думок своїх лише вимірюю вагу.
Багато хто поліг в нерівному бою.
Та не залити цим печаль мою.
Приспів
Я рву своє серце тебе випускаю,
Шрами на пам’ять я залишаю.
Я рву своє серце тебе відпускаю,
Більше любові я не бажаю.
II
Вже сотий лист тобі я щойно відіслав.
І в нього частку свого серця вклав.
У небо між зорі хотів відлітати.
Тебе десь там до нестями кохати.
Та протекло міль’ярд сумних годин.
Не поєднати вже розбитих половин.
Тих фотокарток наших що ти порвала.
Навіщо мрії мої вкрала.
Приспів
III
Я хочу розповісти тобі сотні анекдотів,
Зробити ще тисячу кроків
На зустріч тобі і не думати про те,
Що буде завтра, а згадати про все,
Що було сьогодні і не змарнувати час.
Заглянути в майбутнє подивитись на нас.
Відчути на собі все що хотіли ми сказати.
І змінити все щоб вже не чекати.
Я відчуваю тепло твого тіла,
Скажи це саме те чого ти хотіла.
Голодний твій погляд мене поїдає.
Але чого чекати від нього не знаю.
Я хотів би приректи себе на безсмертя,
Щоб бути приреченим вічно бути з тобою.
Але я більше не можу, не бажаю, не хочу,
Того болю, твоєї любові.
Приспів
