Білі гардини моєї палати давлять щільніше, ніж тюремні грати. Відкриті вікна на стінах малювала та рухи зникли, не бігла не літала...
ПР. Не пробачай мене, не пробачай і не пускай в своє життя, Навіщо? так само все буде. Не відпускай любов, хай залишається в спотворених серцях, Як жаль, що не титани ми, а люди...
2к. Розбите сонце, порізалось об камні, визнаємо це за іграшки дзеркальні, два кухлі поруч і твої речі в шафі, на ешафоті стою і риму на фіг! ПР.
белые гардины моей палаты давят плотнее , чем тюремную решетку . открытые окна на стенах рисовала и движения исчезли , НЕ бежала не летала ...
ПР. Не прощает меня , не прощает и не пускай в свою жизнь , Зачем ? так же все будет. Не отпускай любовь , пусть остается в искаженных сердцах , Как жаль, что не титаны мы , а люди ...
2к. Разбитое солнце , поризалось о камни , признаем это за игрушки зеркальные , две кружки рядом и твои вещи в шкафу , на эшафоте стою и рифму на фиг! ПР.