Ката́ри — назва, яку теологи Римо-католицької Церкви дали християнському релігійному рухові доби Середньовіччя ХІ–XIV ст.), поширеному в деяких країнах Західної Європи (особливо Лангедок, Арагон, Італія, деякі землі Німеччини і Франції). Період розквіту руху припадає на ХІІ-XIII ст., а боротьба з катарами, як з «небезпечною єрессю» довгий час мотивувала політику Римських Пап.
Внаслідок жорсткої позиції вищого кліру Римо-католицької Церкви щодо єресі був прийнятий ряд єретичних заходів юридичного характеру. Кульмінацією цих заходів стало санкціонування Папою Інокентієм III першого хрестового походу до християнських земель (1209–1229) — так званого хрестового походу проти альбігойців. Наслідком цієї війни стала анексія Францією одного з найприхильніших до катаризму регіонів Європи — Лангедоку. Створена у 1229–1233 роках спеціально для боротьби з катарами, папська інквізиція, за підтримки короля Франції у Лангедоку та партії гвельфів в Італії організувала систематичні репресії, що завершилися повним знищенням руху.
Найзначнішими віхами в історії придушення катаризму, що викликають інтерес істориків, є опір укріпленого поселення Монсегюр, захопленого французами 1244 року та «реконкіста братів Отьє» 1300–1310 років. Останнього відомого катарського проповідника, пов'язаного з братами Отьє, спалили живцем між вереснем 1321 року та листопадом 1322-го.
Катары - название, которое теологи Римско-католической Церкви дали христианском религиозном движении Средневековья ХI-XIV вв.), Распространенном в некоторых странах Западной Европы (особенно Лангедок, Арагон, Италия, некоторые земли Германии и Франции). Период расцвета движения приходится на XII-XIII вв., А борьба с катарами, как с «опасной ересью» долгое время мотивировала политику Римских Пап.
Вследствие жесткой позиции высшего клира Римско-католической Церкви по ереси был принят ряд еретических мер юридического характера. Кульминацией этих мероприятий стало санкционирование Папой Иннокентием III первого крестового похода в христианских земель (1209-1229) - так называемого крестового похода против альбигойцев. Следствием этой войны стала аннексия Францией одного из найприхильниших к катаризму регионов Европы - Лангедока. Созданная в 1229-1233 годах специально для борьбы с катарами, папская инквизиция, при поддержке короля Франции в Лангедоке и партии гвельфов в Италии организовала систематические репрессии завершились полным уничтожением движения.
Наиболее значительными вехами в истории подавления катаризму, вызывающих интерес историков, является сопротивление укрепленного поселения Монсегюр, захваченного французами 1244 и «Реконкиста братьев Отье» 1300-1310 годов. Последний известного катарского проповедника, связанного с братьями Отье, сожгли живьем между сентябрем 1321 и ноябрем 1322-го.
