Десь на дні синього моря
Я сховаю всі свої спогади.
Перебиті руки знову,
Та я можу вбити словом.
З мертвих встануть всі мої птахи,
З ними я зриваю ланцюги.
Сонце сходить за тисячу років -
Я рахую всі свої кроки назад.
Між пальцями ростуть шипи,
Біла діва вже зриває квіти.
З мертвих встануть всі мої птахи,
З ними я зриваю ланцюги.
Немає дива - тільки ми самі,
Нас не врятують ні ножі, ні кулі -
Є тільки наші очі, наші руки і кістки,
Є час побачити себе із темної ріки.
Поховай зі мною ніч,
Поховай зі мною зітканий туманом ранок.
Посміхнися, зрозумій,
Що ти бачиш тих, хто не зустрів світанок.
З мертвих встануть всі мої птахи,
З ними я зриваю ланцюги.
Немає дива - тільки ми самі,
Нас не врятують ні ножі, ні кулі -
Є тільки наші очі, наші руки і кістки,
Є час побачити себе із темної ріки...
Темної ріки...
Темної ріки...
Темної ріки...
Темної ріки...