перелякані очі не зустрінуться з світлом не побачать нічого крім ночі затремтять мов дзвін по орбітам не тримай мене чуєш, я підутам де вітер рознесе мене в полі мов би зірвані квіти
я хвилююсь за сонце, що палає невтомно бо воно охолоне, стане сірим бетоном то не нас кличе літо, то не нас шукає весна наші очі не зустрінуться з світлом когось гріють обійми, але не нас.
испуганные глаза не встретятся со светом не увидят ничего кроме ночи задрожат как колокол по орбитам ни держи меня слышишь , я пидутам где ветер разнесет меня в поле как бы сорваны цветы
я волнуюсь солнца , пылающий неутомимо ибо оно остынет , станет серым бетоном то не нас зовет лето , то не нас ищет весна наши глаза не встретятся со светом кого греют объятия , но не нас .