Листа кортить тобі написати Покласти в серце безкрайнє небо Невже так важко цим скористатися? Невже для цього так багато треба?
Долоні теплих рук тримають дотик, А губи пилко тануть, як віск Ковтати тебе ніби спрагу, потребу,наркотик А в кінці відчути внутрішній тріск.
І коли ти тримав в обіймах моє тіло, Я починала відокремлювати кислород і аргон Тоді в душі так рясно щось тремтіло Як прикро визнавати, що це - сон.
Письма хочется тебе написать Положить в сердце бескрайнее небо Неужели так трудно этим воспользоваться? Неужели для этого так много надо?
Ладони теплых рук держат ощупь , А губы пила тают , как воск Глотать тебя будто жажду , потребность, наркотик А в конце почувствовать внутренний треск.
И когда ты держал в объятиях мое тело , Я начинала отделять кислород и аргон Тогда в душе так обильно что-то дрожало Как досадно признавать , что это - сон.