Дні за днями пролітали так і рік вже за плечами
Теплі спогади про неї все блукали між думками
Кожна клітина і душа так сильно скучили за нею
Час без неї ніби грати без фарту в лотерею
Необхідна як повітря, як інсулін при діабеті
Життя без неї беззмістовне, як відсутність літер у газеті
І не хочеться літати йти без неї по дорозі
Тлієш сам так безнадійно, ніби свічка на морозі
Ніби органи вмирають попри те що всі здорові,
Один єдиний не працює не качає до них крові.
А вона це ніби струм, струм що знову вмикає серце,
Щоб ламалося у грудях і билось втакт із її серцем,
Щоб зашкалював знов пульс і у венах кров кипіла,
Коли поряд є вона, її душа і її тіло,
Щоб спалахувала пристрасть ніжність тепло обіймала,
Щоб вона, її душа більше самотності не знала
Просто у пам'яті та осінь залишиться як шрам
Назавжди стане причиною - повірити сльозам,
Не дати згаснути вогню, що горить в її очах,
Розлітається десь іскрами і мурашки по плечах
Де здається в неї знову виросли тендітні крила
Вберегти які не цей раз точно вистачить сили
Сили волі і натхнення ну і просто бажання
Зробити так щоб трепет в грудях був взаємним і останнім
