Я казав – не навроч без потреби
Не пали паперових птахів.
Цілий світ обертався для тебе –
Невагомостей повний і див.
Але все це вже не твоя вина –
Те що були ми - а тепер нема.
Нам здавалося - ми такі одні.
Але згасли ночі ті, відгоріли дні
Ти куди і навіщо кохана?
Наздогін тебе – кличуть степи.
Тупотять - ніби з неба каштани –
Наші зірвані з рейок світи.
Але все це вже не твоя вина –
Те що були ми - а тепер нема.
Собі сна не знаходжу, де ти є моя мила?
Я літати не можу – заберіть мої крила!
Собі сна не знаходжу,чуєш круки кричали?
Твої очі цілую – але це лише сни.
В мені стільки любові, в мені стільки печалі.
В тобі стільки свободи, в тобі стільки весни!
Сни
Ранньої весни.
Ти їх не зі мною додивляєшся ці сни.
І
У вікні пітьми
плаче моє серце з перебитими крильми