Де сяйво зорь сріблить забуті стежки, Мов кров зросила шлях крізь нічь. Давно загублені імення шелест лісу шепоче, Ніби кличе давні тіні.
Не дощем, а сльозами пролитись хмарам чорним, Що вітер доносить зі сходу із запахом диму. Палаючим стрілам свистіти в повітрі.
De Syayvo dawns srіblit zabutі stitches Mow shelter zrosila Way krіz nіch . It has long been zagublenі іmennya rustling lіsu shepoche , Niby cry of davnі tіnі .
Not doschem and slozami spilled Khmara Chorny , Scho vіter Zi immediately inform іz smell Dima. Palayuchim strіlam svistіti in povіtrі .