Hm\ F#m7\ G\
Джа пре - як подих
Ком - он за межі, радіти як діти,
Ридати як мати, мріяти вісні, ні.
Плавати на хвилях брехні, ні – ні, ні, ні, ні.
Ридати крокодили - ка сльозами,
Обнімати кохану, калину, червону.
Вражений тобою, наче дитина - літо.
Мрії на мелі - ти моя Амелі.
Асоль, як соль, промінь світу.
Вже зараз мить мати, все втрачати.
Червоно – помаранчева – зелено – синя диня.
Няня, няня – ня.
П’янкий вже, аромат кохання.
Урівноважив безкінцевості потік.
Дім поруч, дім завжди зі мною.
Дім поруч, дім завжди зі мною.
Журавлем, відлітає у небо журба, в небо, журба лети в небо - 2 рази
У – небо, бо – бо – бо - бо. Журба, журба лети в небо.
У–у ай вона бейба.
Що можна знати про буття, все е, ти е i все живе.
А ми будуємо Вавилон, у небо линуть його башти.
Нема обмежень вишини небес, хоча який кому прогрес.
Ми зараз є, навіщо смикати листя з гілок?
Вузлики, вузлики, машини, люди, міста.
Нема гармонії серед дахів, на ганку виході чи вході.
Біжимо від себе, скажи навіщо?
Це віддзеркалення тих веж, тих веж.
В калюжі без течії i струму. Розуму.
Ляля глянь, як співає реальна мати, стоїть біля хати.
І розчиняється в цілому, як цукор у воді.
Натяк простий, будь собою.
Журавлем, відлітає у небо журба, в небо, журба лети в небо - 2 рази
У – небо, бо – бо – бо - бо. Журба, журба лети в небо.
У –у ай вона бейба. Hm \ F # m7 \ G \
Джа пре - как дыхание
Ком - он за пределы, радоваться как дети,
Рыдать как мать, мечтать сне, нет.
Плавать на волнах лжи, нет - нет, нет, нет, нет.
Рыдать крокодилы - ка слезами,
Обнимать любимую, калину, красную.
Поражен тобой, как ребенок - лето.
Мечты на Мели - ты моя Амели.
Ассоль, как соль, луч света.
Уже сейчас мгновение мать, все терять.
Красно - оранжевая - зелено - синий дыня.
Няня, няня - ния.
Пьянящий уже, аромат любви.
Уравновесил безкинцевости поток.
Дом рядом, дом всегда со мной.
Дом рядом, дом всегда со мной.
Журавлем, улетает в небо печаль, в небо, печаль лети в небо - 2 раза
В - небо, потому что - потому что - потому что - потому что. Печаль, печаль лети в небо.
У-у ай она бейба.
Что знать о бытии, все есть, ты е i все живое.
А мы строим Вавилон, в небо тянутся его башни.
Нет ограничений вышины небес, хотя какой кому прогресс.
Мы сейчас, зачем дергать листья с веток?
Узелки, узелки, машины, люди, города.
Нету гармонии среди крыш, на крыльце выходе или входе.
Бежим от себя, скажи зачем?
Это отражение тех башен, тех башен.
В луже без течения i тока. Ума.
Ляля глянь, как поет реальная мать, стоит возле дома.
И растворяется в целом, как сахар в воде.
Намек простой, будь собой.
Журавлем, улетает в небо печаль, в небо, печаль лети в небо - 2 раза
В - небо, потому что - потому что - потому что - потому что. Печаль, печаль лети в небо.
В -в ай она бейба. Смотрите также: | |
