. Я не твій брат, ти не сестра моя, Ніколи не розказуй мені – хто-о І в чому є винен на нашій землі, Люди, як кораблі. Кожен пливе, поки хвиля несе І поки глибока вода-а. Глибока і темна до самого дна. До самого, самого дна. \\\\\\\\\ + \\\\\\\\\ На глибині, зустрічаються всі, Так ніби в морі місця нема-а, І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості й зла. Хтось недоплив, бо йому помогли Набрати повні трюми води-и, Постати героями тої війни. Дуже хотіли вони. А ДО БЕРЕГА ТИХО ХВИЛІ НЕСУТЬ ПОРАНЕНІ ДУШІ ЖИВИХ КОРОБЛІВ А ВІД БЕРЕГА ЗНОВ У МОРЕ ІДУТЬ ТІ, ХТО ВІРИВ І ПРАВДУ ЗНАТИ ХОТІВ \\\\\\\\\ Наш океан, знає більше ніж ми, Секрети всі у нього на дні-і, А ми ходим зверху - великі й малі Люди, як кораблі. Гордо пливем, і не вірить ніхто, Що ним зацікавилось зло-о. І серед вітрів ми не чуєм щурів, Які прогризають нам дно П Р И С П І В – 2р . Я не твой брат, ты не сестра, Никогда не рассказывай мне - кто о И в чем есть должен на нашей земле, Люди, как корабли. Каждый плывет, пока волна несет И пока глубокая вода-а. Глубокая и темная до самого дна. До самого, самого дна. \\\\\\\\\ + \\\\\\\\\ На глубине, встречаются все Как будто в море места не нашлось-а, И трутся бортами, вплоть стонет земля От зависти, подлости и зла. Кто недоплив, потому что ему помогли Набрать полные трюмы воды-и, Предстать героями той войны. Очень хотели. А ДО БЕРЕГА ТИХО ВОЛНЫ НЕСУТ Израненной души ЖИВЫХ коробят А ОТ БЕРЕГА СНОВА В МОРЕ ИДУТ ТЕ, КТО ВЕРИЛ И ПРАВДУ знать ХОТЕЛ \\\\\\\\\ Наш океан, знает больше, чем мы, Секреты все у него на дне и, А мы ходим сверху - большие и малые Люди, как корабли. Гордо плывем, и не верит никто, Которым заинтересовалось зло о. И среди ветров мы не слышим крыс, Которые прогрызают нам дно П Р И С П В - 2р | |