Помарніло синє небо, помарніли зорі
Плаче мати - Україна, бо вона в неволі
Б’ється серце українців, бо рідня в кайданах
На порозі стоїть жінка омита сльозами
Її горе розділяють тисячі нещасних,
Що синів своїх втрачають у битвах пропащих.
В тих боях за рідну землю - стоптану роками
Де тече криваве море чорними струмками.
Очі мамині ніби мертві, біль стискає серце
Не черпне з колодця віри вже життя відерце
Впала духом бідна жінка – жити утомилась
Як їй спати в тій хатині – де сама лишилась
Вечір тускло заглядає в маленьке віконце
Вітер віє понад степом – проводжає сонце
Не здавайся бідна мати, а випробуй долю
Бо не здався син твій рідний, а помер за волю.