А вже років двісті, як козак в неволі Понад Дніпром ходить, викликає долю: – Гей, вийди доле, із води. Визволь мене, серденько, із біди.
– Не вийду, козаче, не вийду, соколе, Бо рада б я вийти, та й сама в неволі. Гей, у неволі, у ярмі, Під московським караулом, у тюрмі.
– Гетьмане Богдане, нерозумний сину, Занапастив військо, ще й свою країну. Гей, занапастив, зруйнував, Бо в голові розуму мало мав. А уже лет двести , как казак в неволе Над Днепром ходит , вызывает судьбу: - Эй, выйди судьба, из воды . Избавь меня , милая , с беды.
- не пойду , казак , не пойду , сокол , Потому совет бы я выйти , и сама в неволе. Эй , в неволе , в ярме , Под московским караулом , в тюрьме.
- Гетман Богдан , неразумный сын, Погубил войско , еще и свою страну. Эй , погубил , разрушил , Потому что в голове ума мало было. Смотрите также: | |