Грішним в світ цей прийти,
Грішним в землю лягти,
В хрести-хомути впрягтися й тягти,
Прожити, як скаже книга Брехні.
Снігом розтанеш, тінню поляжеш,
Попілом станеш, біллю заплатиш,
Життя проживши, себе труївши
Сморідом слова з пащі святого.
Церкви та храми, золоті брами,
Пости, молитви та очі пусті.
В землю й думки корінням вросли
Марних надій пророки-хрести.
Ріг Щедрот спорожнів,
Пісок на дні Граалю осів
Іржавим ланцюгом буття
Прикуті до свого життя.
В небесах німі дзвони золоті
Інші з-під землі дзвони загули
Колесо долі в'язне поволі
В гнилій колії святої брехні
Марних надій тавро
На шиї твоїй ярмо
Мертвого бога трон
Іржею цвяхів до долонь
В'їлося, впилося, міцно вціпилося
В душу та тіло слово брехливе
Голкою гострою гарно зашило
Глузд (чи є він?) в баранячу шкіру.