Ховаєш свої очі, і думати не хочеш
Палиш поглядом по-стінах, порожньо постійно
В надії чекаєш, немов пулю підхопиш
Відстань перевіряє на витривалість, самих стійких
А ти чекаєш, чекаєш, не знаючи нічого
На відстані, відчуваючи кожен твій подих
Клятви, слова, уже не грають ролі
Коли з часом розумієш, ми ледь знайомі
Серед перехожих шукаю знайоме обличчя
Її немає, тільки сотні похожих
Я повернусь, піду, туди де тиша
Задумаюсь на хвилинку, що вже прожите
Залишились досі: емоції, привички
Дістану фотографії із пильної полички
Я правда, загубився в собі
Без тебе, безкінченні дні
Відстань - розлучає долі
Коли проснешся сам, неначе в неволі
Так міцно, прижмись в обійми
Я намалюю крила, щоб назад прилетіла
Відстань - розлучає долі
Коли проснешся сам, неначе в неволі
Так міцно, прижмись в обійми
Я намалюю крила, щоб назад прилетіла
Так довго минає день, довжиною в вічність
Ми віч-на-віч, через монітори
Немов камінь з душі, тепер - я спокійний
Я з тобою, крізь кілометри кордонів
Я не сплю ночами, переживаю постійно
Немов лещатами притиснули до стін
Кому потрібні сльози, через недорозуміння
Розмазана туш твоя, і мокре обличчя
Для тебе мій світ на чорно-білому фоні
А я в агонії, корчусь від болю
Скажи просто, чому? Ми ледь знайомі
У всьому виною - не відома відстань
Тут все уже не так, як було раніше
Кашель замінює вже привичну тишу
Я обміняв нерви, на забуті почуття
Почуй мене, ти все моє життя
Відстань - розлучає долі
Коли проснешся сам, неначе в неволі
Так міцно, прижмись в обійми
Я намалюю крила, щоб назад прилетіла
Відстань - розлучає долі
Коли проснешся сам, неначе в неволі
Так міцно, прижмись в обійми
Я намалюю крила, щоб назад прилетіла
Прячешь глаза, и думать не хочешь
Куришь взглядом по-стенах, пусто постоянно
В надежде ждешь, словно пулю подхватишь
Расстояние проверяет на выносливость, самых стойких
А ты ждешь, ждешь, не зная ничего
На расстоянии, чувствуя каждый твой вздох
Клятвы, слова, уже не играют роли
Когда со временем понимаешь, мы едва знакомы
Среди прохожих ищу знакомое лицо
Ее нет, только сотни похожих
Я вернусь, пойду, туда, где тишина
Задумаюсь на минутку, что уже прожитую
Остались еще: эмоции, привычки
Достану фотографии с пристального полочки
Я правда, потерялся в себе
Без тебя, безкинченни дни
Расстояние - разводит судьбы
Когда проснешься сам, будто в неволе
Так крепко, прижмись в объятия
Я нарисую крылья, чтобы назад прилетела
Расстояние - разводит судьбы
Когда проснешься сам, будто в неволе
Так крепко, прижмись в объятия
Я нарисую крылья, чтобы назад прилетела
Так долго проходит день, длиной в вечность
Мы с глазу на глаз, через мониторы
Словно камень с души, теперь - я спокоен
Я с тобой, через километра границ
Я не сплю по ночам, переживаю постоянно
Словно тисками прижали к стенам
Кому нужны слезы, из-за недопонимания
Размазана тушь твоя, и мокрое лицо
Для тебя мой мир в черно-белом фоне
А я в агонии, корчусь от боли
Скажи просто, почему? Мы едва знакомы
В всему виной - не известно расстояние
Здесь все уже не так, как было раньше
Кашель заменяет уже привычные тишину
Я обменял нервы, на забытые чувства
Услышь меня, ты вся моя жизнь
Расстояние - разводит судьбы
Когда проснешься сам, будто в неволе
Так крепко, прижмись в объятия
Я нарисую крылья, чтобы назад прилетела
Расстояние - разводит судьбы
Когда проснешься сам, будто в неволе
Так крепко, прижмись в объятия
Я нарисую крылья, чтобы назад прилетела | |
