Холод
І
Одного разу ти прокинешся і зрозумієш щось не так, Немає біля тебе вже нікого і у голові бардак.
Не відчуваєш тепло сонця і навколо лиш ігнор, Серце би вирвалось з грудей, якби воно було.
Не відчуваєш більше болю, ні ранкову прохолоду І наплювати, що там буде із погодою.
Емоцій вже немає ані сліз і навіть сміху І не згадаєш вже коли для всіх ти став лиш міфом.
Хотілось закричати, але голосу нема І усвідомив те, що в цьому світі ти загублена душа.
Для тебе нове завтра не настане ти запам’ятай, Далі є дві дороги: одна в пекло, друга в рай.
Приспів (2р)
А на позначці термометра мінус сто по Фаренгейту, Навколо все застигло і покрилось інієм.
І тільки в далині світить вогник десь там, Та в мить погасне у холодній темряві.
ІІ
Свіча горіла на столі і тихо догорала, Як і життя буває є і в мить його не стало.
Для чого в світі ми живем, й чому ми помираєм? Чому ми вічно не живем, а як свіча згасаєм?
Завжди у пошуках питань чому це так, а це он так І кожен грає свої ролі: хтось розумний, хтось дурак,
За течією хтось пливе, а дехто навпаки, Та вибір за тобою, яким шляхом будеш йти.
Ось догоріла вже свіча лишився тільки віск, Як і життя було лишився тільки слід.
Більш не відчуєш твердь землі ти під підошвою взуття, Тепер ти там звідки назад уже немає вороття.
Приспів (1р)
А на позначці термометра мінус сто по Фаренгейту, Навколо все застигло і покрилось інієм.
І тільки в далині світить вогник десь там, Та в мить погасне у холодній темряві. холод
И
Однажды ты проснешься и поймешь что-то не так, Есть у тебя уже никого и в голове бардак.
Не чувствуешь тепло солнца и вокруг лишь игнор, Сердце бы вырвалось из груди, если бы оно было.
Не чувствуешь больше боли, ни утреннюю прохладу И наплевать, что там будет с погодой.
Эмоций уже нет ни слез и даже смеха И не вспомнишь уже когда для всех ты стал лишь мифом.
Хотелось закричать, но голоса нет И осознал, что в этом мире ты потерянная душа.
Для тебя новое завтра не наступит ты запомни, Далее есть два пути: один в ад, вторая в рай.
Припев (2р)
А на отметке термометра минус сто по Фаренгейту, Вокруг все застыло и покрылось инеем.
И только вдали светит огонек где-то И в момент погаснет в холодной темноте.
ИИ
Свеча горела на столе и тихо догорала, Как и жизнь бывает есть и в момент его не стало.
Для чего в мире мы живем, и почему мы умираем? Почему мы вечно живем, а как свеча гаснет?
Всегда в поисках вопросов почему это так, а это он так И каждый играет свои роли: кто-то умный, кто дурак,
По течению кто плывет, а некоторые наоборот, И выбор за тобой, каким путем будешь идти.
Вот догорела уже свеча остался только воск, Как и жизнь была остался только след.
Больше не почувствуешь твердь земли ты под подошвой обуви, Теперь ты там откуда назад уже нет возврата.
Припев (1г)
А на отметке термометра минус сто по Фаренгейту, Вокруг все застыло и покрылось инеем.
И только вдали светит огонек где-то И в момент погаснет в холодной темноте. | |