Величний простір
Тих земель,
Де вітер нестримно гуляє,
Додолу ковилу схиляє,
Вперед несеться
Повз яри та кручі,
Крізь ліси,
Торкається поверхні вод
І лине до небесної блакиті,
Де хмарами простори вкриті,
Як відображення земних,
Що в височінь вдивляються
Озер очами,
А небо зорями
Вдивляється в глибини їх
Де клекіт бусла ще не стих…
І вийшовши у степ безкраїй
Що, обрію торкнувшись,
Вдалечінь біжить
Почути можна
Тих часів відлуння,
Що, ніби хвилями, вдаряє
У пам’яті далекі береги,
Якщо холодного відчуження сніги
Не вкрили їх…
Часів далеких тихий спів
Озветься сурмою
І стукотом копит,
Озветься закликом до бою
Чи духу вистачить залишитись собою?
Якби не Він а ТИ
На полі тім?..
А степ вкриває туман-дим
Немов дорога
Між двома світами
Чи зробиш крок назад
У час новий?..