Ще не згасло світло сонця,
Почуття ще не в імлі.
Але, вже не так все, а ти ще досі
Шукаєш літо і теплі дні.
Скоро будуть йти дощі,
Холодні краплі на вікні.
Час пройде, і ми дорослі,
Але згадаєш – як ти ще боса
Казала ті слова.
І я брехливий, ти дурна…
- Ти де? Куди?- це кажу я.
А осінь дійсно змінює життя.
-Я тут. А ти?- відповідаєш.
Сни пливуть у мої вічні почуття.
-А що не так? З тобою я.
Вибач мене– це тільки на словах.
-А все не так!- Кричиш вже ти.
Хвилина… Ми мяукаєм, як ті два коти.
Ще у пам’яті слова,
Більшість вже давно забуті.
Від очей ще кругом голова,
Але почуття будуть часом прикуті.
Скоро будуть йти дощі,
Холодні краплі на вікні.
Час пройде, і ми дорослі,
Але згадаєш – як ти ще боса
Казала ті слова.
І я брехливий, ти дурна…
- Ти де? Куди?- це кажу я.
А осінь дійсно змінює життя.
-Я тут. А ти?- відповідаєш.
Сни пливуть у мої вічні почуття.
-А що не так? З тобою я.
Вибач мене – це тільки на словах.
-А все не так!- Кричиш вже ти.
Хвилина… Ми мяукаєм, як ті два...
- Ти де? Куди?- це кажу я.
А осінь дійсно змінює життя.
-Я тут. А ти?- відповідаєш.
Сни пливуть у мої вічні почуття.
-А що не так? З тобою я.
Вибач мене– це тільки на словах.
-А все не так!- Кричиш вже ти.
Хвилина… Ми мяукаєм, як ті два коти.
Майже згасло світло сонця,
Почуття в напівімлі.
Вже не так все, а ти ще досі
Шукаєш літо і теплі дні.